Вивчення художнього твору в єдності його змісту і форми

Зімич Ніна Іванівна, вчитель світової літератури



 

 

Мета даної роботи  допомогти вчителю  у підготовці до уроків світової літератури. Методична розробка спрямована на те, щоб показати всі етапи вивчення художнього твору в єдності його змісту та форми на уроках світової літератури, розглянути види та шляхи аналізу художнього твору, а також їх практичне застосування на своїх уроках. 

 

 

Зміст

І. Вступ. З історії методики аналізу художнього твору …………….4

ІІ. Основна частина

  1. Підготовка до сприйняття художнього твору ……………..6
  2. Види аналізу художніх творів ………………………………8
  3. Шляхи аналізу художнього твору ………………………….11
  4. Прийоми аналізу художнього твору …………………………4
  5. Розробки уроків ………………………………………..….....17

5.1 Тема. Франческо Петрарка—видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в «Книзі пісень». (8 кл.) …………………...17

5.2 Тема. Олександр Пушкін. «Пісня про віщого Олега». Поетизація давньоруської минувшини в баладі. (7 кл) ……………………….22

5.3 Тема. Романтика подорожей, людяність і безкорисливість відважних мандрівників у романі Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» (6 кл.) ……………………………………………….…….25

5.4 Тема. Антуан де Сент-Екзюпері. «Маленький принц» - філософська алегорична казка-притча (6 кл.) ……………….…..30

5.5 Тема: Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер. «Рукавичка». Утвердження самоцінності людського життя в баладі (7 кл.) ………………….36

  1. Додатки …………………………………………………………….40

ІІІ. Висновки …………………………………………………………..44

Література ……………………………………………………….…46

 


Урок – основна ланка навчально-виховного процесу, де учитель щоденно здійснює освіту, виховання і всебічний розвиток учнівУрок – основна ланка навчально-виховного процесу, де учитель щоденно здійснює освіту, виховання і всебічний розвиток учнів

В.О.Сухомлинський.

 

Вступ

Художня література не тільки розвага, засіб цікавого проведення дозвілля, а ще й могутній потенціал для духовного та естетичного виховання молоді. І тому, якщо ми хочемо сформувати по справжньому культурних читачів, варто визначити шляхи, якими відбувається залучення учнів до кращих здобутків світової літератури. А ці шляхи починаються з однієї відправної точки –– аналізу тексту. Хоч які б методичні прийоми обрав учитель, які б інноваційні технології не використовував на уроці, усі вони мають бути зумовлені самим твором і специфікою його аналізу. Тільки твір і його аналіз визначають методику його вивчення.

Аналіз художнього твору завжди викликав чимало проблем і труднощів у вчителів. Як аналізувати художній твір у середніх і старших класах? Які шляхи для цього обрати? Як сформувати в учнів навички аналізу художнього твору? Усі ці питання доводиться вирішувати учителям-словесникам щодня. Справді, одне з пріоритетних місць належить теорії, методиці й технології аналізу літературного твору. Адже головне завдання вчителя якраз і полягає в тому, щоб уміти професійно, на належному науковому рівні витлумачити й об’єктивно оцінити словесно-художній твір.

Проблема аналізу художнього твору не нова. З нею постійно стикаються у своїй роботі вчителі, нею займаються методисти, однак остаточного вирішення цієї проблеми методична наука не дає. На жаль, у шкільній практиці вона теж не знаходить належної уваги. Не можна не визнати того факту, що багато вчителів не володіють належним чином теоретичними основами аналізу твору. Робота з текстом часто підмінюється переказом, вибірковим читанням окремих епізодів, переглядом кінофільмів тощо.

 Говорячи про актуальність аналізу, необхідно відзначити, що полеміка про нього не стихає і досі. Одні методисти і практики стверджують, що художній твір необхідно вивчати як предмет мистецтва, естетики, спираючись при цьому на великий досвід літературознавства. Інші ж наполягають на тому, що аналіз художнього твору не самоціль. Художній твір досить прочитати і „пережити", тобто обмежитись емоційним читанням.

 Не можна погодитися з думкою тих учителів, які вважать що твори треба просто читати з цікавістю. А звідки ж виникне ця зацікавленість? Що сформує стійкий інтерес учнів до зарубіжної літератури? Людина, яка не вміє аналізувати твір, не зможе достатньо глибоко прочитати текст і ґрунтовно осягнути авторську позицію. Школярів треба вчити аналізувати і інтерпретувати текст.

 Тільки систематична й наполеглива робота з розвитку вмінь і навичок аналізу тексту допоможе учням стати справді культурними читачами, знайти свої стежки до творів світового письменства й отримати велику насолоду від спілкування з мистецтвом слова.

 Відомий методист О.Д.Алферов писав: "Кожний аналіз на першій стадії начебто відвертає вас від повного і свіжого уявлення, винесеного про твір, але це тільки на першій стадії. Якщо аналіз проведено правильно і з належною перспективою, то, коли ви знову звернетеся до твору загалом, ви відчуєте, як відновлюється попереднє уявлення з тією лише різницею, що воно стає глибшим".

 Прекрасні творіння майстрів минулого доступні всім. Але це не означає, що досить прочитати їх і художні достоїнства відкриються самі собою. У всякого мистецтва є свої засоби та методи. Помиляється той, хто думає, що враження, яке справляють великі твори, природне і само собою зрозуміле. Вплив літератури зумовлений мистецтвом, яким володіли письменники. Наблизитися до розуміння майстерності художника – справа складна і це одна з головних задач вчителя зарубіжної літератури. Як і всякому спілкуванню, спілкуванню з мистецтвом слова треба спеціально вчити.

 


Підготовка до сприйняття художнього твору

 У класичній методиці аналізу літературного твору передує його сприйняття і відповідне прочитання. Сприйняття – складний динамічний процес, який передбачає особистісне прочитання, інтерпретацію, мікроаналіз художнього твору самим читачем. Він супроводжується емоційними переживаннями і є завжди цілісним і безпосереднім. Тому, починаючи роботу з текстом, вчителю необхідно ввести школярів у твір, викликати інтерес, збудити читацьку увагу, а потім і активне ставлення до написаного.

Як залучити учнів до читання художніх творів – одвічне питання всіх учителів - словесників. Крім визначених педагогікою вікових особливостей сприйняття художніх творів, в наш час треба враховувати ту дуже сумну для шанувальників гарної книги обставину, що діти і підлітки з кожним роком читають все менше і менше. Замість читання діти мають тепер інші розваги.  Як зазначається у проекті „Концепції літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі", учитель сьогодні "змушений конкурувати з телевізійними та комп’ютерними програмами".

 Проблема ускладнюється ще й тим, що не всі тексти можуть видатися цікавими учням на перший погляд (наприклад, "Пісня про Роланда" чи "Божественна комедія"). Це не означає, що вчителі повинні „потрафляти" лише читацьким смакам учнівської аудиторії, вони якраз повинні їх виховувати і формувати засобами художнього слова кращих зразків світового письменства.

 Як би важко не було, але вчитель повинен створити такі умови на уроці, щоб учень захотів прочитати  твір. Слід максимально підготувати школярів до зустрічі з текстом художнього твору. Це можуть бути різні види коментарів, відомості про особливості жанру твору, читання цікавих уривків, що викличуть в учнів інтерес, створять емоційний настрій (літературний матеріал повинен викликати в учнів ті почуття, які відповідають основній тональності твору).

 Роботі по вивченню художнього твору і творчості письменника можуть передувати повідомлення історичних , біографічних, лексичних, а в старших класах ще й теоретико-літературних, філософських, естетичних відомостей. Форми цих повідомлень можуть бути різними: лекція вчителя, аналіз письмової роботи, раніше запропонованої учням, робота з картиною, кіноурок, літературна екскурсія, культпохід в театр, музей чи на лоно природи.

 Роль вступних занять зводиться до того, щоб викликати інтерес до програмного матеріалу і створити умови для його розуміння. Пізнавальний інтерес – це один з найважливіших мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального інтересу робота над художнім твором навіть у слабкіших учнів проходить більш продуктивно. Класична педагогіка минулого стверджувала: смертний гріх вчителя – бути нудним. Активізація пізнавальної діяльності учнів без розвитку їх пізнавального інтересу не тільки важка, але й практично не можлива. Ось чому в процесі навчання необхідно систематично розвивати і зміцнювати пізнавальний інтерес школярів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису характеру  особистості, і як могутній засіб формування умінь та навичок.

 При роботі над великими творами  підготовка до сприйняття складається з чотирьох етапів:

1 етап – встановлення зв’язку з раніше вивченими і самостійно прочитаними творами;

2 етап -  знайомство з біографією митця, епохою, в якій жив письменник чи яка знайшла відображення в творі;

3 етап – повідомлення про історію написання твору , його проблематику, публікацію і постановку на сцені;

4 етап – робота з невідомими поняттями, назвою, підзаголовком, присвяченням, епіграфом тощо.

 Всі названі етапи пов’язані між собою. Вони можуть існувати як єдине ціле і як окрема частина. Вчитель має право використовувати як усі етапи, так і окремі з них, залежно від змісту твору , мети, аналізу.

 У кожному шкільному віці, будь-це молодші чи старші підлітки, можна виділити чотири умовні рівні сприйняття художнього твору – низький, середній, вищий та оптимальний. Якщо вчитель, застосовуючи різні форми роботи, досягає того, що більшість його учнів наближається саме до оптимального рівня сприйняття,  можна впевнено стверджувати, що його уроки справді ефективні і учні сприйняли художній твір відповідно до авторського задуму.

 Підготовка до сприйняття є важливою умовою осмисленого глибокого прочитання літературного твору, активізації розумово-пізнавальної діяльності учнів.

Види аналізу художніх творів

У 5-7 класах формуються навички аналізу художнього твору. Спираючись на календарно-тематич­ний план, учитель складає відповідну систему запитань, спрямованих на перевірку розуміння учнями як змісту, так і форми твору. Таким чином, упродовж навчання в 5, б та 7 кла­сах вони поступово засвоять елементи розгляду художнього твору, і лише тоді вчитель зможе взятися до його шкільного аналізу, врахувавши такі три аспекти:

1)  специфіку сприйняття матеріалу учнями (емоційний аспект);

2)  міру науковості (пізнавальний аспект);

3)  виховне значення літератури (педагогічний аспект).

На відміну від академічного, шкільний аналіз художнього твору має ще й виховне та розвивальне значення. Він навчає розуміти і відчувати прекрасне, пробуджує дух творчості, розкриває особистість автора, виховує вдумливого читача. Це сплав науки й мистецтва. Ось чому вчитель має поєднувати глибокі знання літературо­знавства з методичною підготовкою.

Шкільний аналіз художнього твору базується на літера­турознавчій концепції, але не копіює її.

Культурологічний аналіз. Культурологічна лінія Держав­ного стандарту базової і повної середньої освіти має такий зміст: «Художня література в контексті національної та світо­вої культури, її взаємопов’язаність з релігією, філософією, естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтв». Відображення характеру народу в національній літературі та культурі. Традиції і новаторство в літературі та культурі. Діа­лог культур, його вплив на літературний процес. Зв’язок літе­ратурних напрямів і течій з естетичним пошуком митців інших видів мистецтв». Культурологічний аналіз передбачає до­слідження художньої літератури в контексті національної та світової культур.

Лінгвістичний аналіз. Спираючись на це визначення, М. Шанський сформулював мету і розкрив значен­ня лінгвістичного аналізу. Метою лінгвістичного аналізу є виявлення та пояснення використаних у художньому тексті мов­них фактів у їхньому значенні та вживанні, причому лише настільки, наскільки вони пов’язані з розумінням літературного твору як такого. Предметом лінгвістичного аналізу є мовний матеріал тексту.

Стилістичний аналіз. Літературознавчий словник-довідник визначає стиль як сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму та індивідуальну манеру письменника. Стилістичний аналіз — це виявлення прийомів індивідуально-авторського використання мовних засобів, дослідження особливостей творчості письменника, якими його твори відрізняються від творів інших митців.

Філологічний аналіз. Спираючись на наукові пояснення, зрозуміло, що філологічний аналіз передбачає тлумачення тексту художнього твору з використанням прийомів дослідження мови, почерку, манери письменника.

Контекстуальний аналіз. Контекстуальний аналіз художнього твору передбачає наявність певного контексту, в якому твір вивчається та аналізується. Роз­різняють такі контексти: 1) певної історико-літературної доби (визначенням у ній місця твору); 2) творчості окремого письменника (з визначенням у ній місця твору); 3) певної історичної доби (досліджується повнота відображення доби в літературному творі). Контекстуальний аналіз завжди передбачає найпильнішу, найбільшу увагу до тексту як форми вираження авторського суб’єктивного трактування об’єктивного світу.

Компаративний (порівняльний) аналіз. Досліджуються явища мистецтва слова через порівняння їх з іншими такими явищами переважно в різних національних письменствах.

Психологічний аналіз. Теоретичною основою цього аналізу є вчення   В. Вундта про творчий процес, в якому головна роль відводиться психічному стану митця; 3. Фройда про несвідоме, яке він вперше спробував дослідити і пояснити; О. Потебні, який вважав, що художня творчість є відображенням внутрішнього світу письменника. Він ввів у літературознавство поняття «внутрішня форма» слова та образу, ствердив думку про єдність форми та образу і його значення, висунув теорію послідовного розвитку: слово – міф – образ (поетичний), подав своє розуміння їхніх відмінностей та ін.

Твір – це результат якогось процесу у внутрішньому світі митця, це механізм, що незримо присутній в уявній частині. Твір, який ми вивчаємо, видима частина айсберга, а основна його маса лишається в глибині авторської психіки. Ґрунтовне прочитання твору виводить на необхідність виявити пружини творчого процесу, зрозуміти намір автора, серйозну особисту основу його творчості.

Міфологічний аналіз. Майже всі літературознавці так чи інакше звертаються до міфології, оскільки художня література рясно насичена міфами, міфічними сюжетами, міфологемами (наявність у літературному творі міфологічного загаль­новідомого сюжету або мотиву, які структурують його) і міфо-світами. Що стосується фольклору, то він ґрунтується на міфо­логічній основі, бо має в собі міфологічну константу. Тому головне завдання міфологічного аналізу – дослідити безпо­середній взаємовплив літератури та міфів.

Структуралістський аналіз – дослівно перекладається як побудова ці­лого з частин. Досліджуються структурно-семантична єдність художнього цілого і понятійна система, що відбиває складну внутрішню організацію літературного твору та його контекстуальні зв’язки.

Герменевтичний аналіз – теорія інтерпретації тексту, учення про розуміння смислу. Методика герменевтичного аналізу (за М. Нефьодовим) охоплює відновлення і підготовку тексту, вирішення пробле­ми його істинності, часу написання, авторства, участі інших авторів, переробок, а також складання коментарів (лінгвістич­них, літературних, історичних). Детальні примітки можуть по­відомити про джерела сюжету, образи-характери, літературні запозичення.

Інтерпретація – тлума­чення літературного твору, своєрідне розуміння та розкриття його змісту і форми. Інтерпретація – це переоформлення художнього змісту твору через його виклад мовою інших видів мистецтва або мовою науки. Таким чином, художній літератур­ний твір може інтерпретуватися художніми мовами маляр­ства, графіки, театру, кіно, музики тощо, а також понятійно-логічною мовою науки – в літературній критиці та літературо­знавстві.

Інтерпретація – це форма засвоєння переосмислення та збагачення традиції художнього досвіду людської цивілізації, це вияв глибинного і невичерпного змісту класичних творів, їх вічного буття.

Вчити учнів аналізувати художній твір – означає виок­ремлювати його складові, досліджувати їх, робити аргументовані висновки; синтезувати окремі части­ни, щоб побачити твір у цілому: відчути його естетич­ну цінність, усвідомити зміст, дати самостійну, кри­тичну, обґрунтовану оцінку.

 

Шляхи аналізу художнього твору

 

          Шлях аналізу «Услід за автором» 

Використовуючи аналіз «Услід за автором», учитель на етапі підготовки до уроку прочитує текст, ділить його на логічно завершені змістові частини та складає до кожної з них систему запитань, спрямовану на аналіз твору в єдності форми та змісту. Якщо твір невеликий за обсягом, кожна частина зачитується у класі, після чого проводиться аналіз методом евристичної бесіди. Якщо твір великий за обсягом, то на уроці аналізуються частини, які містять ключові епізоди, інші прочитуються вдома, а в класі аналізуються через систему запитань, підготовлених учителем.

Отже, тема, ідейно-художня цінність, образи та інші компо­ненти, що становлять цілісність естетичної структури твору, ос­мислюються учнями з огляду на розвиток сюжету, що, безпереч­но, потребує уважного, вдумливого читання, глибокого розумі­ння прочитаного, а це, у свою чергу, сприяє формуванню навичок відчуття стилю автора, його мови, поетики художнього твору в цілому. Переваги такого шляху аналізу (за  В.Маранцманом) полягають у природності порядку розбору, який повторює на складнішій основі процес читання, стеження за розвитком дум­ки автора, а також емоційність, що виникає під час співпере­живання у класі та розгляд твору у взаємодії форми і змісту.

Пообразний шлях аналізу.

Як свідчить досвід, у шкільній практиці частіше використо­вується пообразний шлях аналізу літературного твору. Це зрозуміло, бо в центрі кожного художнього твору є образ або образи людей, тварин, речей чи інших істот, створених фан­тазією автора.

Саме цей шлях аналізу сприяє утвердженню погляду на літературу як людинознавство, що ставить перед читачами важливі для кожної особистості питання морального характе­ру, естетичного та соціального спрямування: Хто я? Яке моє місце в цьому світі? Що таке добро, а що таке зло? Як пізнати себе, навколишній світ? Тобто – це ті проблеми, над якими завжди замислюється молоде покоління. Сучасні школярі-старшокласники – не виняток у цьому загальнолюдському про­цесі пошуків себе.

Однак можна погодитися і з наріканнями, викликаними традиційним пообразним аналізом, оскільки він здебільшого зводився до поділу на позитивних та негативних героїв, і навіть цей поділ був чітко визначений у підручниках та методичних посібниках.

Проблемно-тематичний шлях аналізу.

Пошуки ефективних видів роботи, які активізували б творчість учня, здійснювали відомі педагоги (Я. А. Коменський, Й.-Г. Песталоцці, А. Дістервег, К. Ушинський, О. Матюшкін та багато інших), психологи (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Д. Богоявленський, Н. Менчинська), дидактики (Ю. Бабанський, М.Скаткін та ін.). До таких пошуків вдавалися й мето­дисти, розробляючи ідеї, пов’язані з проблемним навчанням (В. Стоюнін, В. Острогорський, В.Водовозов, Т. Бугайко, В. Маранцман, А. Ситченко та ін.).

Готуючись до реалізації проблемно-тематичного шляху ана­лізу, необхідно з’ясувати лексичне значення слів та словоспо­лучень: проблема, проблемне запитання, проблемне завдання, проблемна ситуація. Без усвідомлення цього не буде зрозумі­лим ланцюжок методичної роботи вчителя:

– від визначення проблем до проблемних запитань;

– від проблемних запитань до проблемної ситуації;

– від проблемної ситуації до проблемних завдань;

– від проблемних завдань до пошукової роботи, спрямова­ної на виявлення напрямів розв’язання визначених проблем.

Комбінований шлях аналізу.

Цей шлях аналізу передбачає використання двох чи більше варіантів послідовностей під час дослідження літературно-художнього твору, яких саме – визначає учитель. Застосовуючи будь-який відомий шлях аналізу художньо­го твору світової літератури, вчитель розглядає генетичні зв’яз­ки (між різними літературними явищами, пов’язаними своїм походженням: теми, сюжети, мотиви; роди, жанри, жанрові різновиди; складові літературного твору або літературного процесу) або ж контактні (між письменниками, школами, течіями, літературами) з використанням прийому порівняння.

Дослідницький метод застосовується, щоб навчити учнів науково розглядати художній твір, аналізувати, ретель­но студіювати.

Сама ідея дослідження як методу навчання налічує дві з половиною тисячі років і належить відомому давньогрецько­му філософу Сократу. Свій метод він назвав майєвтикою (що грецькою означає повивальне мистец­тво). Дослідницький метод взаємодіє з евристичним, але під час його застосування домінує самостійна робота учнів по­рівняно з іншими видами діяльності. Цей метод, як і всі інші, вважається навчальним. Від учнів не чекають наукових відкриттів, хоча окремі випадки можуть траплятися у світовій практиці. В середніх класах учитель застосовує лише окремі елементи цього методу, що допомагають виконати пропедев­тичну роботу. Всебічне застосування дослідницького методу передбачається у старших класах, коли для стимулювання навчальної діяльності залучаються всі його прийоми. Критич­не опанування художніх творів, наукових або науково-по­пулярних книжок та статей у процесі роботи над певною те­мою набуває характеру дослідження.

 

Прийоми аналізу художнього твору

Визначаючи своєрідність шкільного аналізу літературного твору, важливо врахувати три його аспекти:

– емоційний (аналіз має викликати в учнів безпосередній інтерес до твору, емоційне враження, сприяти створенню атмосфери зацікавленості тощо);

– пізнавальний (з допомогою аналізу твору вчитель знайомить учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи іншого народу, творчою манерою митця, художньою своєрідністю тексту та інше );

 – виховний ( будь-який аналіз має сприяти формуванню моральних якостей учнів, їх естетичного смаку, розвитку творчих здібностей, забезпечувати особистісне зорієнтоване навчання).

Шкільний аналіз будується на літературознавчих і специфічних прийомах роботи з художнім текстом. Прийоми аналізу – це засоби осмислення художнього твору. Прийоми роботи з літературним твором досить різноманітні:

–  постановка запитань для тексту;

–  уміння виділяти головне і другорядне;

–   складання плану, конспекту, тез;

–   уміння підбирати цитати;

–  різні види коментарів;

–  переказ тексту;

–  зіставлення різних редакцій твору;

–  порівняння головних героїв з прототипами;

–  усне словесне малювання;

–  інсценування;

–  виразне читання;

–  складання кіносценаріїв;

–  зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.

Одним із дійових прийомів є постановка запитань,  попереджуючих читання. Такі запитання спонукають учнів уважніше прочитати текст, звернути увагу на ті місця, які викликають труднощі для їхнього сприйняття, але необхідні для усвідомлення твору. Саме питання стимулює пізнавальну діяльність учнів.

З поміж численних питань, що використовують при роботі з текстом, можна виділити:

  • питання, які потребують простого відтворення прочитаного;
  • питання, відповіді на які вимагають елементів пошуку;
  • питання творчого характеру.

Коментоване читання навчає учнів вдумливо читати, самостійно міркувати, розвиває художній смак і почуття мови. Прийоми коментування змінюються у зв’язку із специфікою твору і рівнем літературного розвитку учнів та метою уроку. Коментувати треба лише те, без чого учні не зможуть зрозуміти твір. Зайве захоплення коментуванням може призвести до того, що в тексті все буде зрозумілим, а літературний твір як мистецтво слова вже не буде існувати. В методиці викладання літератури виділяють такі типи коментування: лінгвістичне,  стилістичне, історичне.

Під час первинного ознайомлення з художнім твором доцільно звертатись до його переказу. По-перше, такий підхід дозволить учителеві встановити рівень доступності творів для учнів і привчить звертати увагу на особливості художньої форми; по-друге, зосередить увагу школярів на головних епізодах, які допоможуть усвідомити ідейно-художній зміст; по-третє, викличе інтерес до читання запропонованого тексту.

 Порівння і зіставлення – один з головних прийомів розуміння тексту. У педагогічній практиці доцільно звертатися до таких видів цього прийому: порівняння варіантів, перекладів того самого твору, різних рецензій на прочитаний текст, різних творів мистецтва до одного літературного, історичних осіб чи подій у зображенні різних авторів. Наприклад:

 Чим трагедія "Фауст" Гете відрізняється від німецької народної легенди про Фауста?

При аналізі художнього твору важливу роль відіграє деталь. Педагогу необхідно навчити школярів бачити деталь у творі, визначати її місце в структурі художнього образу. Робота над художньою деталлю допомагає виховувати вдумливого читача, показувати несхожість мистецького почерку кожного письменника. Робота над деталлю значно складніша, ніж інші методичні прийоми роботи з текстом. Вона вимагає активності учнів, творчого пошуку, глибокого роздуму, допомагає зрозуміти характери героїв, ідею твору.

Правильна організація методичної роботи в процесі аналізу художнього твору на уроці сприяє ознайомленню учнів із фундаментальними цінностями світової художньої культури, розширенню їхніх філологічних знань та художньо-культурної ерудиції, оволодінню методикою аналізу художнього твору на високому літературознавчому рівні в широкому культурологічному контексті, розвитку читацької компетентності та світоглядних орієнтацій.


Розробки уроків

Урок світової літератури у 8-му класі

Тема. Франческо Петрарка—видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в «Книзі пісень»

 

Мета: ознайомити учнів з відомостями про життя поета  Петрарки, розкрити його  творчий світ; допомогти засвоїти поняття «лірика»,  «сонет»; розвивати навички виразного читання, аналізу поетичного тексту, зв’язного мовлення; виховувати розуміння краси людських почуттів..

 

Обладнання:  репродукції картин Леонардо да Вінчі «Джоконда», Рафаеля «Сікстинська мадонна», сонети Петрарки, таблиці- схеми .

Хід уроку

1.Вступне слово вчителя.

Європейська культура зазнавала у своєму розвитку і періоди застою, і часи найвищого злету.  Епохою розквіту культури країн Європи стала доба Відродження, або Ренесансу, яка охоплює ХІV-ХVІ ст. і є переходом від Середньовіччя до нового часу. Саме тоді  складаються нові уявлення про світ, про людину, її місце на землі та сенс життя.

Епоха великого Відродження! Багато століть відмежовують її від сьогодення, але ні на мить не дають  нам права забути, що така епоха була, що вона дала світу  Сікстинську Мадонну і Мону Лізу, Рафаеля і Мікеланджело, Джорджоне і Леонардо да Вінчі, Лауру і Беатріче.

Титанів світової слави подарувало нам Відродження.

Які асоціації виникають у вас, коли ми говоримо слово Відродження?

   (На дошці записується слово «Відродження» і пропонується учням побудувати асоціативний кущ)

 

 

2. Розгляд таблиці-схеми на дошці про Відродження. Коментар: Найбільшим завоюванням епохи Відродження—був новий світогляд—гуманізм , що утверджує повагу до гідності й розуму людини, її право на земне щастя, вільний вияв людських почуттів і здібностей.

 (світогляд, який сповідує ставлення до людини як до найвищої цінності)

3. В уяві постає Італія. (Показ  Італії на карті) Саме вона є батьківщиною цієї прекрасної доби в історії людства.

4.Мотивація навчальної діяльності

     - Відгадайте, хто це.

–– Він народився і жив в Італії

–– Писав сонети

–– Уславився своєю освіченістю

–– Був увінчаний лавровим вінком

–– Усе життя кохав одну жінку, яку вважав ідеалом та поклонявся їй.

Так, ці факти належать біографії великого Данте. Але не тільки.  Усе це також стосується іншого італійського поета — Франческо Петрарки. 

Оголошення теми і мети уроку.

5. Отже давайте зазирнемо у Флоренцію ХІV століття і знов побачимо один з епізодів безперервних чвар між гвельфами і гібелінами, між «білими » і «чорними».

Ось із міста тікає засуджений  до спалення Данте, а з ним і син його приятеля—нотаріус Петракколо ді Паренцо, якого засуджено до відтинання руки і штрафу в 1000 лір.

Вигнанець зупинився в невеличкому містечку Ареццо, яке було розташоване в долині найбільших річок Італії—Арно і Тибру.

Нотаріус усіма силами прагнув якнайшвидше повернутися до своєї улюбленої Флоренції. Що тільки він не робив для  цього, починаючи переговорів і закінчуючи озброєним нападом!

Але не судилося йому здійснити свою мрію—він не повернувся до рідного міста. Молода дружина, красуня Елетта Каніджані, чекала коханого чоловіка і появи на світ своєї дитини.

Тут в Ареццо, в понеділок, 20 липня 1304 року, у подружжя народився син Франческо, якому судилося стати  видатним поетом Італії.

6.Виконуючи домашнє завдання, ви прочитали короткий біографічний нарис про життя поета. Я відступаю від традиційного запитання, що вас найбільше вразило.

  Давайте звернемося до поета.

Розкажіть нам, будь ласка, про себе.

(інтерв’ю з письменником)

 

7.Слово вчителя. Історія створення збірки «Книга пісень».

Найбільшу частину творчої спадщини Петрарки становлять твори написані латиною. Таких у 15 разів більше, ніж написаних  італійською. Але найвищим досягненням  Петрарки- поета стала його книга  «Канцоньєре»--збірка віршів італійською мовою, справа всього творчого життя поета.

Своєрідним коментарем до цієї збірки дослідники називають морально-

філософський трактат  «Про зневагу до світу», в якому виразно проявляються суперечності світогляду поета і складність становлення нової, ренесансної, свідомості

 

Які події стали приводом до написання збірки?

(розповідь учнів)

6 квітня 1327р. в церкві Св. Клари  в Авіньйоні Ф. Петрарка зустрів жінку, яку покохав на все життя .   Йому було 23, їй—20 . Незнайомку звали Лаура, що в перекладі означає «та, що дарує славу». Петрарка через усе життя проніс почуття до неї  й оспівував кохану в своїх поезіях. У 42 річницю їх першої зустрічі, через 21 рік після смерті Лаури, вже старий поет, перебираючи архів, знайшов сонет, який раніше йому не сподобався, і склав нові рядки: «В рік 1327-й , у квітні, о першій годині 6-го дня, ввійшов я в лабіринт, де виходу немає».

 Незадовго до смерті Петрарка  написав: «Вже ні про що не думаю, окрім неї».

Поет написав це, вистоявши у тяжкій борні  із самим собою. Чим старшим він ставав, тим очевиднішою йому здавалася думка: любов до неї—провина перед Богом. Душа Петрарки сумує й страждає, а його кохання, виливаючись у вірші, стає Вічністю, перед якою меркне все суєтне.

У збірці представлено 365 віршів ( за кількістю днів у році), які сам Петрарка розділив на дві частини: «На життя донни Лаури» і  «На смерть донни Лаури».

Поезії, що входять до збірки, дістали назву «сонет»

8.Робота зі словником літературознавчих термінів.

Сонет—ліричний вірш, що складається із 14 рядків  п’ятистопного або шестистопного ямба, власне з двох катренів та терцетів.

Катрен—чотиривірш.

Терцет—тривірш.

Лірика—один з трьох родів художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, відтворюється нова художня дійсність, побудована за законами краси.

9.Читання вчителем сонета № 61 «Благословенні будьте…»

10.Робота в групах.

Читання та аналіз віршів

І група  «Як не любов, то що ж це бути може…»

ІІ група  «Щасливі квіти й благовісні трави…»

ІІІ група «Де погляд ніжний, де чарівний вид…»

11.  Творче завдання.

Якби ви малювали ілюстрації  до сонету «Щасливі квіти й благовісні трави…», які б кольори переважали на вашому малюнку?

12. Підсумки.

Визначте тематику віршів поета.

Поетична сповідь Петрарки—історія його нерозділеного почуття.

Головний мотив:   оспівування багатства людської душі, краси і щирості людських почуттів, оспівування кохання, кохання до Лаури.

             13. «Асоціативний ланцюжок  до слова Лаура»

             14. Скласти сенкан на тему, яка вас найбільше схвилювала:

         «Петрарка»,   «Лаура».

              15.Пропоную висловити свої враження від сьогоднішнього уроку і від сьогоднішньої розмови.

        Продовжити речення:

        Я зрозумів…

Я дізнався…

 Чи можна назвати Петрарку гуманістом?

         Я  вважаю…

          Тому що…

           Отже…

 

 

16. Домашнє завдання. Вивчити напам’ять один із сонетів.

 

Урок світової літератури, 7 кл.

Тема. Олександр Пушкін. «Пісня про віщого Олега». Поетизація давньоруської минувшини в баладі

Мета: поглибити знання учнів про творчість О. С. Пушкіна; показати майстерну обробку літописних джерел, здійснених автором; розширити відомості школярів про побут і звичаї Київської Русі; сприяти формуванню стійкого інтересу до історичного минулого свого народу.

Обладнання: портрет О. С. Пушкіна, виставка його книг, ілюстрацій; репродукція картини В. Васнецова «Прощання Олега з конем».

Тип уроку: засвоєння нових знань

 

Хід уроку

Пушкін—це найкраще, що є в кожній людині.

Д. С. Лихачов

1. Слово вчителя.

Пушкін… Всесвітньо відоме ім’я. Воно приходить до нас у дитинстві й залишається назавжди.

2.Актуалізація опорних  знань учнів.

   Дитинство та юність Пушкіна.

   Заслання поета. (бесіда з учнями)                              

3. Історія виникнення «Пісні про віщого Олега»

О. Пушкін побував у Києві—легендарній столиці першої слов’янської держави, що славилася своїми хоробрими воїнами, жагою свободи й волі, перед якою схилялися навіть сильні європейські держави. Він відкрив для себе світ Київської Русі. Увагу поета привернула легенда про київського князя Олега. Він відвідав могилу князя, похованого у древньому місті на овіяній легендами горі Щекавиці.

У Пушкіна виникає задум написати твір про князя Олега. І ось 1 червня 1822 року була поставлена остання крапка у вірші під назвою «Пісня про віщого Олега». Чому саме цей київський князь зацікавив поета? Що відомо про нього?

4. Повідомлення учнів про київського князя Олега.

Постать давньоруського князя Олега оповита таємницями, ім’я його обросло легендами й таємницями. Згадки про князя можна знайти у відомій історичній та літературній пам’ятці епохи Київської Русі «Повісті минулих літ.»

Із цього твору ми дізнаємося, що походив він із варягів, був родичем Рюрика, котрий помер 879 року, а князювання й опіку над своїм маленьким сином Ігорем передав Олегові. 882 року Олег оволодів Києвом. Саме йому належать слова про Київ: «Це буде мати городів руських»

Олег був доблесним воїном: він підкорив багато племен, повісив свій щит навіть на воротах Царгорода на ознаку перемоги; добився, щоб руські купці «без усякого мита» торгували в Царгороді. Була в його житті пригода, яка цікавила поета.

Послухайте голос століть.

(Читання уривку із книги «Повість минулих літ»)

5Слово вчителя.

Народна легенда про смерть князя Олега має інтригуючий сюжет. Не дивно, що вона привертала увагу багатьох письменників: О. Пушкіна, К. Рилєєва, І Франка. Послухайте вірш О. Пушкіна «Пісня про віщого Олега».

6. Виразне читання вірша вчителем

7.Словникова робота

Віщий, хозари, Царгород, отроки, тризна, бранне (сідло)

8. Дослідницька робота в групах

І ргупа

–– Порівняти тексти легенди і вірша О. Пушкіна.

 

ІІ група

–– Визначити композиційні частини вірша.

ІІІ група

–– Порівняти оригінал тексту з його перекладом.

 

9.Робота з ілюстрацією

(Репродукція картини В. Васнецова «Прощання Олега з конем»)

–– Який епізод зображено на картині?

–– Порівняйте, яким зображений князь Олег на картині художника і в «Пісні про віщого Олега» О. С. Пушкіна.

10. Домашнє завдання

Вивчити на пам’ять уривок із балади;

виписати з тексту постійні епітети.

 


Урок світової літератури у 6 класі

Тема. Романтика подорожей, людяність і безкорисливість відважних мандрівників у романі Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан»

Мета: удосконалювати навички аналізу художнього твору в єдності змісту і форми, вчити робити висновки із прочитаного, звернути увагу на майстерність у зображенні характерів героїв, донести до учнів глибокий гуманістичний зміст твору; вчити характеризувати та порівнювати героїв твору, їхні чесноти, цінності та почуття; розвивати логічне мислення, зв’язне мовлення, спостережливість; виховувати високі морально-етичні принципи.

Обладнання: портрет Ж. Верна, виставка книг письменника, дитячі малюнки; репродукція картини Айвазовського «Дев’ятий вал», глобус, політична карта світу, ноутбук, схеми, таблиці.

Тип уроку: узагальнення і систематизації знань

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Відомий давньогрецький філософ Діоген, відомий тим, що жив у діжці, ходив удень під яскравим сонцем гамірними міськими вулицями із запаленим ліхтарем, щось шукаючи. Коли здивовані громадяни поцікавилися в нього, що він загубив, той відповів: «Шукаю людину!» Бо й дійсно, справжню людину знайти нелегко. І впродовж своєї історії людство намагається знайти відповідь на одне з найскладніших питань: кого насправді можна вважати людиною або, як мовиться, Людиною з великої літери? Що робить людину  Людиною? Про кого можна сказати «справжня людина»? Саме на ці питання  ми намагатимось сьогодні знайти відповідь і допоможе нам у цьому великий письменник-фантаст Жуль Верн і його твір «П’ятнадцятирічний капітан».

2.Оголошення теми, мети, епіграфа уроку.

3.Читання вірша вчителем.

Заслуговує на шану

Всім відомий жанр роману. 

Створені колись майстерно

Всі романи Жуля Верна.

І проекти  фантастичні

Вже давно усім нам звичні.

Втілені суціль в життя,

Наукові відкриття.

Добрий приклад нам усім –

Юнга шхуни «Пілігрим».

Ставши юним капітаном,

Все робив Дік бездоганно,

Але брак знання, науки –

Для команди справжні муки…

 

Друже, ти під час читання

Поміркуй над цим питанням.

Щоб зросли ті добрі зерна,

Що є в творах Жуля Верна.

4.Презентація книжок Жуля Верна.

5.Слово вчителя.

У мене в руках книга «П’ятнадцятирічний капітан». (1878)

В анотації написано: «Цікава й повчальна книга. Юнак, що не має великого досвіду, повинен стати капітаном і з гідністю виходить переможцем з усіх складних і небезпечних ситуацій, у які потрапляє він та екіпаж судна «Пілігрим».

–– У чому секрет популярності цієї книги?

––Чи сподобалась вона вам? Чим сподобалась?

Якщо сподобалась, то ви готові теж вирушити у подорож сторінками книги.

6. Бесіда. Відгадування кросворда.

–– Коли іде відбуваються події, описані в романі?

–– Куди направлялась шхуна-бриг «Пілігрим»?

                  (розгляд карти)

          1.Жанр твору?(роман)

          2. До якого океану випадково потрапили мандрівники?(Атлантичний)

          3. Яку річку туземці називали Кванго? (Конго)

          4. Які гори очікували побачити герої роману? Анди)

          5. На якому континенті несподівано опинилися пасажири «Пілігрима»?          (Африка)

           6. Якою країною, на думку мандрівників, вони подорожують?(Болівія)

           7. Куди обіцяв провести героїв Гарріс? (Атакама)

           8. Куди повинен був повернутися «Пілігрим»? (Сан-Франциско)

                    М а р ш р у т  ш х у н и  «Пілігрим» (схема)

              Естафета—переказ епізодів ( учні передають кораблик і переказують текст)

7.Ключове слово сьогоднішнього уроку

                      Капітан

8. Риси характеру, якими має володіти капітан (учні називають слова на початкову літеру слова  капітан): кмітливий, активний, працьовитий, ініціативний, товариський, турботливий, наполегливий)

9. –Хто був капітаном шхуни? 

   —За  яких обставин Дік Сенд став капітаном?

10.Робота в групах.

Користуючись текстом, розкажіть, про Діка Сенда і доведіть, що він був достойний цього звання    (завдання на картках)

І група

–– Розповісти про Діка Сенда за матеріалом розділу «Дік Сенд», виписати слова та вирази, що характеризують героя. (міцної статури,  рішучий, готовий до життєвої боротьби, розумне обличчя дихало енергією, обличчя не тільки хороброї, а й завзятої людини.

У п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми.

Дуже рано усвідомив своє становище й дав собі обіцянку «стати людиною».

Був допитливим, здібним до науки , не думав зупинятися на досягнутому, захоплювався географією та історією подорожей)

Висновок автора:

 «Хто з дитячих літ усвідомив, що праця—це закон життя, хто змалу знає,що хліб заробляється тільки в поті чола, той завжди готовий на великі справи і у свій день знайде і волю , і силу, щоб їх здійснити».

ІІ група

За матеріалами розділу «Капітан Сенд» розповісти, як Сенд став капітаном.

З’ясуємо життєві орієнтири Діка Сенда (запис в зошит).

--був готовий до життєвої боротьби

--в 15 років хлопець ужже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми…

-- праця—це закон життя

--дав обіцянку «стати людиною»

10. Виписати в зошит

   «Але він уже прийняв рішення. Відповідальність , яку він узяв на себе, робила його дорослим»

11.Поясніть, як шхуна потрапила з Тихого океану до Атлантичного.

12.Складіть  логічний ланцюжок, за яким Дік Сенд дійшов висновку, що вони опинилися в Африці.

Наприклад: птахи не боялися людей—великі припливи й відпливи—відсутність каучукового дерева—пташки-мухи (колібрі)—мавпи—жирафи—хінні дерева—муха цеце—сліди слонів—гіпопотами—лев.      

13. Риси характеру Діка Сенда (гронування) (Опорно-смислова схема

 «Дік Сенд—п’ятнадцятирічний капітан»

14. Характеристика образу Геркулеса.

        --Яку роль відіграв цей герой?

15.  Характеристика образу Бенедикта. 

16. Дінго. Як він допоміг, чим схвилював вас цей образ?

17. «Збирання грибів» Діти, з’ясуйте, які прислів’я чи вислови підходять до нашої теми чи розмови.

Ліпше добре серце, ніж вродливе личко.

Хочеш зробити добро—не відкладай його на той світ.

Бруд з обличчя можна змити, а з душі навіть не зішкребеш.

Кінь здобуває славу копитами, а людина—працею.

Голова без розуму—порожній гарбуз.

Хто сіє колючки,той збере будяки.

Друзі пізнаються в біді.(фр. нар. мудрість)

Той, хто рухається весь час уперед, подолає будь-яку перешкоду.(Узбецьке прислів’я)

Людина-- що цегла, обпалюючись, вона стає твердою.

Людина не знає тільки межі своєї сили. (Монг. нар. мудрість).

Скарб загубити--ніщо не загубити,

Честь загубити—багато загубити,

Мужність загубити—все загубити. (Гете)

 Щоб досягти великого, треба починати з малого.

18. Заключна бесіда.

––Стати людиною—головне прагнення Діка Сенда, головна мета його життя.  Як ви думаєте, чи можна вважати його справжньою людиною?

(відповіді учнів)

Щоб плисти у життєвому вирі, треба перш за все стати справжньою людиною, мати свої вітрила, компас і кермо.

  1. 19.                       Підсумки. 

Я зрозумів…

20. Завдання додому.

Написати твір «Мій улюблений герой в романі Ж. Верна «П’ятнадцятирічний капітан»»

Урок світової літератури у 6 класі

Тема. Антуан де Сент-Екзюпері. «Маленький принц» - філософська алегорична казка-притча

Мета: познайомити учнів з особистістю видатного французького письменника А. де Сент-Екзюпері; з’ясувати композицію та тематику твору «Маленький принц»; розглянути поняття «притча», «алегорія», «мораль»; розвивати навички аналізу художнього твору; виховувати вдумливого читача.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: інтерактивні засоби навчання, портрети Антуана де Сент-Екзюпері, малюнки письменника до твору, тексти казки-притчі «Маленький принц».

Я родом з мого Дитинства

А. де Сент-Екзюпері

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя

Антуан де Сент-Екзюпері – видатний французький письменник та льотчик. Це справжній романтик, який мав велике серце і дитяче щире сприйняття світу. Всі, хто прочитав казку-притчу «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері, знають, як відповідає творчості епіграф до нашого уроку.

2. Повідомлення про письменника

Аристократ за походженням, син графа Антуан народився 29 червня 1900 року. Після смерті батька хлопчик з мамою переїхав до родового замку її родини на березі Середземного моря. Навчався в єзуїтському коледжі, потім продовжив навчання в Парижі. Спочатку вступав до військово-морського училища, але  хоч як це парадоксально, майбутній письменник не зміг написати екзаменаційний твір. Його не змогла надихнути надумана патріотична тема, подана для розкриття.  Антуан навчався на архітектурному відділенні Школи мистецтв, куди вступив 1919 року. У цей період сформувався культурний світогляд майбутнього письменника, він читав Достоєвського, Ніцше, Платона. Але вже в 1921 році Сент-Екзюпері кинув навчання і вступив до армії. Тут збулася його дитяча мрія – він став льотчиком. Та за два роки він потрапив у аварію й отримав серйозну травму, після чого його демобілізують із армії. Пробував писати, хоч не зовсім вдало, а при нагоді знову повернувся до літака, служив на поштово-повітряній лінії, що з’єднувала Францію з Північною Африкою. Ремесло льотчика стало й джерелом його поетичного натхнення. 1926 року в журналі «Срібний корабель» було опубліковане перше оповідання Сент-Екзюпері – «Льотчик», а 1929 р. вийшов його роман «Пошта – на Південь».

 З 1927 р. Сент-Екзюпері знову став пілотом поштової авіалінії Тулуза – Дакар, а пізніше його призначили начальником аеродрому в Африці. Якийсь час він жив у Буенос-Айресі в Аргентині, де написав повість «Нічний, політ», опубліковану у Франції в 1931 р., за яку він отримав літературну премію і яку відразу ж було екранізовано. Повернувшись на батьківщину, письменник далі працював у авіації. Він подорожував по всьому світу спершу у справах авіакомпанії, пізніше – як журналіст. Із цією метою він побував у Москві та Іспанії. Неодноразово він підкорював повітряні простори і при цьому не раз зазнавав аварій. Подорожі надихали матеріалом для творчості Сент-Екзюпері. Так, у 1935-1936 pp. він на власному літаку вирушив у політ Париж – Сайгон, аби здолати рекорд швидкості на цьому маршруті й отримати призначену за це премію, проте зазнав аварії в Лівійській пустелі. Цей епізод став основою роману «Планета людей» (опублікований у 1939 р.). А в 1938 році спроба перельоту за маршрутом Нью-Йорк – Вогняна земля завершився аварією в Гватемалі, після якої письменник тиждень був у комі. Перебуваючи на лікуванні після аварії, він і розпочав згаданий вище твір. У 1939 р. Французька Академія присудила йому Велику премію роману за цю книгу. Під час Другої світової війни Сент-Екзюпері знову став військовим льотчиком. Після капітуляції Франції він залишив батьківщину й жив в Нью-Йорку, де 1941 року написав «Військового льотчика» й проводив агітацію за вступ США у війну а Німеччиною.
У 1942 «Військовий льотчик» було опубліковано у Франції. Автор працює над казкою-притчею «Маленький принц». У 1943 р. написано й опубліковано «Лист до заручника», також вийшов у світ «Маленький принц». З червня Сент-Екзюпері перебував у Алжирі й Тунісі, де здійснив кілька розвідувальних польотів. 31 червня 1944 року відбувся останній політ Антуана де Сент-Екзюпері. Вилетівши з бази Борго на Корсиці, його літак зник.

3. Створення казки-притчі «Маленький принц»

Казка «Маленький принц» сворена у найтяжчий для письменника час, коли він перебував у вимушеній еміграції в США, але дуже рвався на фронт. Під кінець 1942 року видавництво замовляє Сент-Екзюпері різдвяну історію для дітей. Сент-Екзюпері написав дуже відмінну від попередніх книжку під назвою «Маленький принц», яку сам ілюстрував.

         Цю книжку він присвятив своєму другові Леону Верту. Перекладач російською мовою Нора Галь писала: «Сумна і насмішкувата казка ця, звичайно, більше для дорослих, ніж для дітей… Над нею і посміхнешся, і посумуєш, а головне – неодмінно замислишся… Казка ця – мудра, і людина, і автор її не тільки поет, а й  філософ». За жанром це філософська алегорична казка-притча, вона порушує найважливіші людські проблеми – сенсу буття, дружби, кохання, відповідальності. Елементами казки у творі є незвичний сюжет, персоніфікація рослин, тварин (Лис, Троянда, Змія). А численні алегорії, морально-філософські роздуми письменника наближують твір до притчі.

4. Бесіда:

- Хто вже прочитав казку-притчу «Маленький принц»?

- Яке ва ваше перше враження від твору «Маленький принц»?

- Чому складно сприймається текст для вашого віку?

- Як твір перегукується з епіграфом до уроку?

- Чим близькі льотчик і Маленький принц?

Закріплення вивченого матеріалу

 

 

1. Слово вчителя.

«Маленький принц» – це художній підсумок морально-естетичних шукань творця в період найбільшої біди для людства – в роки другої світової війни. Твір має циклічну композицію: це подорож від дому і додому головних героїв твору –  Маленького принца і льотчика, який зазнав аварії в центрі Сахари, де й  перетнулися їхні шляхи. Маленький принц – шляхетний самотній герой, який шукає відповідей на свої внутрішні питання, подорожуючи Всесвітом.

На маленькій планеті встановлені певні принципи життя: щоденне піклування про планету та її єдину мешканку – прекрасну і трошки вередливу троянду. Саме через непорозуміння з коханою квіткою вирушає в подорож Маленький принц. Подорожуючи Всесвітом, маленький герой на кожному з сусідніх астероїдів зустрічається з алегоричними вадамисвіту дорослих, яких не може збагнути, прийняти до душі. Це Король, Честолюбець, Пияк, Бізнесмен, Ліхтарник, Географ. Разом з ними Маленький принц  відкидає такі  пороки, як владність, честолюбство, безвілля, скнарість, рутинність, прагматизм. «Дорослі таки справді дивні люди», – пересвідчився мандрівник після цих відвідин.

У пошуках істини герой потрапляє на планету Земля. Він дивується з незрозумілого життя людей на планеті. Довгоочікуваним другом, який пояснив прості, проте давно забуті на землі істини, став Лис. У словах Лиса – символ віри письменника: «Ми відповідальні за тих, кого приручили».

 

2. Читання і коментування твору «Маленький принц».

-  Хто зустрівся хлопчикові в пустелі?( льотчик)

-  Кого попросив намалювати хлопчик?(баранця)

-  Чому Маленькому принцу найбільше сподобався останній малюнок? ( у дітей добре розвинена уява, тому хлопчик легко уявив баранця в ящику)

- Які афоризми ви помітили на початку твору?

(Якщо йти прямо перед собою, куди очі дивляться, то далеко не зайдеш.

Прибрався сам уранці – ретельно прибери і свою планету)

- Поясніть, як ви розумієте ці вислови.

(У прямому розумінні цей вислів означає, що планета Маленького принца дуже маленька, тому баранцеві немає де заблудитись. А в переносному значенні перша фраза означає, що якщо йти весь час, куди очі дивляться, ніде не зупинятись, то можна безцільно прожити своє життя, не мати друзів, свого дому, духовних цінностей.

Друга фраза у прямому значенні має такий зміст: необхідно бути охайним, дбайливим, піклуватись про порядок навколишнього середовища. У переносному значенні – мова йде не тільки про зовнішній порядок, але й про чистоту думок, вчинків, вимогливість до себе та оточуючих, щоб зберегти планету для нащадків.)

 

3. Словникова робота

За жанром це філософська алегорична казка-притча, вона порушує найважливіші людські проблеми – сенсу буття, дружби, кохання, відповідальності.

 Твір має циклічну композицію: це подорож від дому і додому  головних героїв твору – Маленького принца і льотчика, який зазнав аварії в центрі Сахари, де й  перетнулися їхні шляхи

Елементом казки у творі є незвичний сюжет. А численні алегорії, морально-філософські роздуми письменника наближують твір до притчі.

Притча – повчальна алегорична оповідь, в якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору.

Морáль – система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві.

Алегорія  – зображення абстрактної ідеї (поняття) за допомогою образу. Зв’язок між значенням і образом встановлюється за подібністю.

 

Підведення підсумків

Отже, світи дорослих і дітей часто бувають дуже різними, тому вони не завжди розуміють один одного. Іноді дорослі руйнують у дітей віру в себе, в свої сили. Дорослі забувають, що вони були колись дітьми, втрачають свою уяву, фантазію.

 

Домашнє завдання.

Прочитати казку-притчу «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері. Виписати в зошити цитати з тексту, що стали афоризмами.

 


Урок світової літератури у 7 класі

Тема: Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер. «Рукавичка». Утвердження самоцінності людського життя в баладі

Мета: ознайомити з біографією поета та його творчим доробком; удосконалювати навички коментованого читання змісту балади, обговорювати проблеми людської гідності, цінності життя й справжніх почуттів; вдосконалювати навички аналізу художнього тексту; закріплювати навички виразного читанням; виховувати високі моральні якості учнів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: презентація до теми, портрети Й.К.Ф.Шіллера, тексти балади у перекладі М.Ореста, В.Жуковського, М.Лермонтова.

Проти людської слави безсилі навіть боги

                                                                  Й.К.Ф.Шіллер

Хід уроку

Актуалізація опорних знань і навичок учнів

1. Фронтальне опитування:

–  Що вам відомо про баладу як літературний жанр?

–  Які бувають балади за темою?

–  Які ви можете назвати художні особливості балади?

– Наведіть приклади постійних епітетів, символіки чисел, зачину в баладі.

– Чим літературна балада відрізняється від фольклорної?

2. Повідомлення учнів про Ф. Шіллера

Формування нових знань, умінь та навичок

1. Коментоване читання балади українською мовою (переклад Михайла Ореста):

1) Читання фрагменту балади з початку твору до слів «Люті лягли по короткім бою»

- Які описи є в цьому фрагменті? (Опис короля і придворних дам та опис хижаків)

- Чому хижаків описано так яскраво і детально?

- Яку картину створює автор, які почуття вона викликає?

- Що можна сказати про поведінку хижаків?

 

2) Читання фрагменту балади від слів «І раптом упала з балкона»

 до слів «Принести рукавичку прошу вас»

- Які слова характеризують суть звернення красуні до свого лицаря? («глузлива красуня»)

- Які неадекватні поняття містяться в рядку: «Щодня, щогодини, лицарю мій, присягаєтесь ви в любові своїй»? (В даному випадку маємо несумірне протиставлення – безмежне кохання і маленька рукавичка.) Слова красуні – це прохання, наказ чи заклик до випробування?

- Чи міг би лицар відмовитися підняти рукавичку?Чому?

3) Читання фрагменту балади від слів «І лицар Делорж поспішає» до «Кунігунда героя  очима вітає»

- Що підкреслює Шіллер у діях лицаря? («збігає вниз безстрашно», «кроком твердим ступає між звіром тим», «бере рукавичку відважно», «спокійний, назад іде»)

- Чому Делорж так поводить себе?  (Орієнтовні відповіді: через відчуття власної приреченості; чи презирство до дами; чи вміння добре володіти власними емоціями)

- Що означає кинути рукавичку? А кинути будь-що людині в обличчя? А повестись так із дамою на людях?..

Закріплення вивченого матеріалу.

–   Що ми можемо сказати про головних героїв балади?

–   Оцініть вчинок лицаря Делоржа.

–   Чому його дама посміла так вчинити з ним? Що, на вашу думку, зумовило її вчинок і відповідь лицаря?

–   Знайдіть кульмінаційний момент балади «Рукавичка».

–    Визначте засоби, які посилюють динамізм подій у баладі.

–    Поясніть, чому автор зображує коло  короля та вельмож і коло зі звірів.

–    На чиєму боці, як ви вважаєте, автор балади?

–    Що послужило мотивом для написання цієї балади?

–    Сформулюйте головну проблему балади «Рукавичка». Чому автор назвав її повістю?

 

Робота над порівнянням перекладів балади

 

1. Слово вчителя. Ми з вами, на жаль, не можемо прочитати баладу Шіллера мовою оригіналу. Проте ми можемо познайомитися з чудовими перекладами цієї балади українських та російських поетів.

Отже, перед нами тексти двох великих майстрів перекладу, знавців німецької мови і літератури, російських поетів В.Жуковського та М.Лермонтова.

До речі, В.Жуковському належать слова: «Перекладач прозою – раб. Перекладач віршами – суперник».

 

– Слухаємо обидва переклади та висловлюємо свої враження.

 

2. Питання до порівняння перекладів М. Лермонтова і В. Жуковського балади Й. Ф. Шіллера «Рукавичка»

1. Балада починається зі вступу-опису короля і придворних. Хто з авторів приділяє цьому більше уваги? (У Лермонтова це другорядне, бо навіть поруч вживаються «король» і «царь»)

2. Чи однакова кількість звірів у баладі? Опис звірів на арені? (Лермонтов, на відміну від Жуковського, скорочує цей фрагмент.)

3. Порівняйте звернення до лицаря. (У Лермонтова – це не просто примха красуні, це спосіб життя: «Пытать я сердца люблю»; звернення на «ви» у Лермонтова, на «ти» – у Жуковського; у Жуковського – «с лицемерной и колкой улыбкой», у Лермонтова «лукаво смеясь»; тобто красуня легковажно сприймає цю витівку).

4. Як лицар повертає рукавичку? (У Жуковського: «холодно приняв привет ее очей», у Лермонтова з поясненням: «Но, досады жестокой пылая в огне…»)

5. Які слова сказав лицар на прощання? (У Жуковського: «Не требую награды», тобто чогось зверху; у Лермонтова: «Благодарности вашей не надобно мне», тобто того, що винна, не зобов’язана)

6. Якого висновку ми дійшли? (Лермонтов звертає більше уваги саме на психологізм взаємин лицаря і красуні, показує, що красуня, не замислюючись, звикла наказувати заради примхи, ставить під загрозу людське життя.)

 

Робота над виразним читанням балади

Підведення підсумків уроку

Які загальнолюдські цінності відображено у баладі Ф.  Шиллера «Рукавичка»? 

Що нового ми дізналися на уроці, аналізуючи літературну баладу Ф.Шіллера «Рукавичка»?

 (Автор висловлює власну позицію через опис учинків своїх героїв. Балада маже мати велике виховне значення, впливати на погляди читача, формування його особистості.)

 

Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру «Відображення загальнолюдських цінностей у баладі Й.К.Ф.Шіллера «Рукавичка».

Підготувати повідомлення про Й. В. Ґете.

 

Додатки

План аналізу ліричного твору

 Тема.

 Ідея.

 Образ автора або ліричного героя ( його думок, почуттів, переживань).

 Композиція.

 Жанр.

 Особливості ритму, мелодики, темпоритму (система віршування, віршовий розмір, ритми).

 Мова художнього твору (тропи, фігури та інше).

 Зв’язок з певним напрямом, течією.

План аналізу епічного твору.

 Тематика і проблематика.

 Жанр.

 Форма оповіді ( від імені автора, оповідача тощо).

 Сюжетно-композиційні особливості ( позасюжетні елементи).

 Простір и час.

 Система образів і засоби їх розкриття.

 Мова художнього твору.

 Ідея. Задум письменника і його втілення.

 Місце в історико-літературному процесі.

План аналізу драматичного твору

 Жанрова природа тексту.

 Конфлікт.

 Особливості розвитку сценічної дії.

 Характери героїв і художні засоби їх розкриття.

 Сюжетні та позасюжетні елементи (монологи, діалоги, ремарки тощо).

 Тема та ідея.

 Різні наукові та читацькі інтерпретації.

 Місце в історико-літературному процесі.

Прийоми аналізу художнього твору

 


Форма і зміст художнього твору

  

Теорія літератури

 

Особливості усної народної творчості; народний епос; народна лірика; народна драма; взаємозв’язки фольклору та писаної літератури

  

 

 

Висновок

Під час вивчення творів світової літератури учні вчаться робити аналіз художнього тексту, роблять зіставлення етапів, фактів, явищ, особливостей художніх творів світової літератури, розкривають загальні закономірності літературного процесу й водночас неповторну своєрідність творів різних народів;  навчаються вести діалог на рівні «читач-автор», «читач-герой», «читач-автор-перекладач». Вчитель сприяє формуванню читацьких компетенцій, умінь та навичок культурного читача, який не тільки оволодіває змістом художніх творів, а вміє висловити власну думку щодо прочитаного, обґрунтувати свою позицію, дати оцінку персонажам і подіям твору, передати словами свої емоції та почуття під впливом читання; одночасно пам’ятати, що літературний твір – твір цілісний, так само, як є цілісними твори інших видів мистецтв, який дає можливість отримати цілісне естетичне та емоційне враження, спонукати роботу думки й уяви, виховати культурного та вдумливого читача.

На уроках використовуються інноваційні засоби навчання, серед яких  на першому місці мультимедійні презентації та уривки з фільмів за мотивами творів художньої літератури. У своїй роботі вчитель широко використовує зв’язки між предметами гуманітарного циклу, що безпосередньо забезпечують літературну освіту, а саме: історія, музика, образотворче мистецтво, українська мова та література, англійська та німецька мови, які створюють відповідні суспільно-історичний, мовний та культурний контекст для засвоєння здобутків художньої літератури.

Робота учнів над текстом художнього твору є складовою частиною усіх ланок процесу літературної освіти. Велике значення для її правильної організації має формування у школярів навичок роботи з текстом.

Однією з важливих умов засвоєння учнями художнього твору є розуміння його змісту. Значна роль в усвідомленні змісту твору належить первинному читанню тексту, яке передбачає знайомство з персонажами, роботу над епізодами, постановку попередніх питань і завдань, коментування, виділення головного і другорядного, зіставлення, мікроаналіз.

І хоча слово аналіз означає розчленування твору на складники (тема, мотив, художня ідея, пафос, композиція, сюжет, конфлікт, жанр, образна система, художня деталь, мова твору тощо) необхідно завжди мати на увазі його цілісність, адже кожний елемент літературного твору функціонує лише в системі, в органічних зв’язках і взаємодії з іншими елементами.

Глибокий аналіз тексту, а саме так можна назвати вивчення художнього твору у єдності його форми та змісту, не тільки має позитивний вплив на якість знань учнів, підвищує рівень їхньої літературної освіти, виробляє вміння і навички самостійно формувати думку, а й виховує серйозне ставлення до літератури як навчального предмета, духовно збагачує та підвищує читацьку культуру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Гетман Л.І. Художній текст як об’єкт лінгвостилістичного дослідження: Матеріали для спеціального та факультативного курсів. – Ніжин: НДПІ, 1993.

2. Гуковский Г.А. Изучение литературного произведения в школе: Методологические очерки о методике. - М. -Л.: Просвещение, 1966.

3.Ісаєва О.О. Чи потрібна теорія літератури на уроці зарубіжної? (Про її роль у розвитку читацької культури школярів та практику формування // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2000. – № 5. – С. 9–12.

4.Левидов А.М. Автор – образ – читатель. – Л.: ЛГУ, 1977.

5.Мещерякова М. І. Зарубіжна література в схемах і таблицях. 5-11 класи –– Харків, 2006.

6.Молдавская Н.Д. Литературное развитие школьников в процессе обучения. М.: Педагогика, 1976.

7. Новиков Л.А. Художественный текст и его анализ. – М.: Рус. яз., 1988.

8. Ситченко А.Л. Ще раз про технології літературного аналізу // Дивослово. – 2003. – № 2. – С. 56–59.

9. Скорина Л. Аналіз художнього твору –– Тернопіль 2013.

10. Худаш Л.С. Підвищення ефективності уроку з літератури. – К. ,1974

11. Якимчук Г.В. Аналіз художнього твору як засіб розвитку читацьких інтересів на уроках світової літератури – Кіровоград, 2012.

СКАЧАТИ



Обновлен 11 мар 2015. Создан 09 фев 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником