Опис досвіду

Шукалович Наталії Ульянівни



Реалізацію цих завдань ефективніше забезпечує інноваційний тип навчання. Умовою й результатом такого типу навчання є сформованість в учнів уміння навчатися — ключової життєвої компетенції, що змінює стиль мислення й життя особистості.

Саме це і є стратегічним завданням сьогодення початкової школи. Усвідомлення його сутності й зна­чення, аналіз своєї педагогічної практики та результати навчальної діяльності учнів у 5-х класах зумовили вибір методичної проблеми — розвиток уміння навчатися в молодших школярів як умова успішного навчання в основній школі.

Моє педагогічне кредо: знання — це скарб, а вміння навчатися — ключ до нього.

Передумови якісної підготовки молодших школярів до успішного навчання в основній школі:

  • створення стимуляційного навчального середовища;
  • сприяння ефективному сімейному вихованню;
  • розвиток особистісного потенціалу дитини на основі набутого досвіду;
  • виховання бажання та здатності самостійно на­вчатися засобами використання ігрових, інтерактивних, проектних технологій.

Під час роботи над проблемою ознайомилася з дослідженнями українських учених із питань опанування школярами вміння навчатися (Т. Байбари, Н. Бібік, В. Бондаря, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Онопрієнко, О. Пометун, О. Савченко, О. Сухомлинського, О. Су-хомлинської) [1; 2; 3; 6].

Отже, уміє навчатися той учень, який:

  • сам визначає мету діяльності або розуміє й приймає ту, яку ставить учитель;
  • виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольо­вих зусиль;
  • раціонально організовує свою навчальну діяль­ність,
  • знаходить потрібну інформацію, добирає доцільні способи для розв'язування завдання;
  • виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
  • усвідомлює свою діяльність і прагне її вдоскона­лити;
  • володіє уміннями й навичками самоконтролю й самооцінки.

На підставі цього створено технологію особистого педагогічного досвіду.

Розуміння змісту та обсягу поняття «уміння навчатися» зумовлене тим, як ми розуміємо сутність процесу навчання.

Компоненти навчання як цілісного та багато­функціонального процесу:

  • мотиваційний (враховує потреби, розвиває інтереси, формує настанови учня; спонукає його до актив­ності, виховує позитивне ставлення до навчання);
  • змістовий (забезпечує взаємодію засвоєних знань, умінь і навичок із новими);
  • процесуальний (розкриває способи реалізації учнями своєї діяльності на різному рівні складності).

Перший напрям моєї діяльності — формування мотиваційного компонента навчання. Його мета — акти­візувати й закріпити в дитині стійке позитивне ставлення до навчальної діяльності, спонукати до допитливості, сформувати особистісно значущий сенс навчальних дій.

З кожним набором дітей проводжу батьківські збори («Навіщо клад, коли в сім'ї злагода», «Зробимо працю школяра джерелом розумового задоволення й духовної радості», «Учити дитину навчатися» тощо), на яких роз'яснюю важливість оточення для дітей і його позитивний вплив на результати навчальної ді­яльності. Починаючи від першого класу, батьки активно переймаються наявністю зручного, цікавого, безпечного оснащення для класу, комфортними умовами для навчання. Так триває впродовж чотирьох років. Затишний кабінет, сприятливий мікроклімат у класі зумовлюють у дітей позитивне ставлення до школи, довіру до вчителя. А клас-група допомагає зберегти цілісність процесу навчання, виховання та розвитку моїх учнів.

Передумова якісної освіти (за О. Савченко)—повноцінна реалізація ідей особистісно зорієнтованої освіти. Я також розумію, що мотиваційна сфера молодших школярів глибоко індивідуальна, тому в процесі її формування покладаюся на індивідуальні особливості кожної дитини. Ця робота спонукає мене опановувати навички діагностики, установлювати мотиви навчання кожного учня, коригувати свою діяльність, брати до уваги різні стилі мислення дітей. У цьому році у мене другий клас, як приклад можу навести одну з методик вивчення адаптації першокласників.

Для позитивного сприйняття навчання постійно створюю динамічні групи дітей. Для кожної з них моделюю відповідні навчальні завдання, які намагаюся реалізовувати по-різному: з опорою на наочність, алгоритмування, надання інструкцій, опорних схем, моделей, практичною та руховою діяльністю; завдання різного ступеня складності; вправи на розвиток психічних процесів; навичок оцінювання та контролю. Це сприяє навчанню дитини в зоні її найближчого розвитку.

Формування повноцінної мотивації навчання молодших школярів не уявляю без таких особливос­тей навчального процесу: збагачення змісту цікавим матеріалом; утвердження гуманного ставлення до всіх дітей; заохочення до співпраці; розвиток допитливості та пізнавального інтересу; формування адекватної самооцінки можливостей учнів; утвердження їх прагнення до саморозвитку; використання різних способів педагогічної підтримки, прогнозування ситуації успіху (а саме: у 1—2-х класах використовую широкий діапазон стимулів, які висвітлила в методичних порадах, підготовлених для вчителів району; виховання відповідального ставлення до навчальної праці, посилення почуття обов'язку.

Практична реалізація цих аспектів потребує тривалої, узгодженої роботи вчителя та батьків, але без формування цього складника неможливе активне пізнання, розвиток допитливості дитини, пробудження в неї ін­телектуального напруження, бажання пошуку нових знань.

Другий напрям роботи — формування змістового компонента учіння. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність шляхом опанування організаційних, логіко-мовленнєвих, пізнавальних і контрольно-оцінних умінь і навичок. Учні виявляють особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці в різних видах діяльності.

Виховання організованості як риси особистості та навчального вміння передбачає «сукупність умінь, вза­ємодія яких забезпечує швидке долучення молодших школярів до навчання, їх уміння діяти цілеспрямовано, орієнтуватися в часі, попередньо обдумувати послідов­ність і способи виконання завдання».

Уміння організовувати своє робоче місце, орієнтуватися в часі та берегти його, планувати свої дії, а також праг­нути обов'язкового завершення роботи. Використовую такі форми й прийоми роботи, як бесіда, роз'яснення, переконання, ігрові ситуації, змагання, прийоми стиму­лювання й управляння дітей у певних діях.

Якість шкільної освіти зумовлена якістю її змісту. Суттєві зміни в змісті підручників потребують від учнів більш самостійної роботи над пошуком інформації. Щоб успішно виконувати всі завдання, діти повинні вміти користуватися підручником. Від першого уроку озна­йомлення з книгою привчаю їх користуватися закладкою, номером сторінки, змістом (вправи «Хто швидше», «Швидкий потяг», диктант «Погортай і знайди»). Приді­ляю увагу словниковій роботі; опрацюванню слів різного шрифту, посиланням, символам. Використовую багато вправ на вміння орієнтуватися в тексті (знаходження окличних, питальних речень, які починаються на певну літеру, пошук абзацу, ключових слів, реплік із діалогу тощо). Спонукаю до вдумливого читання завдання й правильного його виконання.

На уроках читання мовленнєвий розвиток учнів с засобом і результатом читацької діяльності на кож­ному уроці. Спілкування з художньою літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює умови для само­вираження особистості, стимулює творчі здібності. У роботі використовую різні методи й прийоми: вправ­ляння, пояснювально-ілюстративний, продуктивний, частково-пошуковий, дослідницький. Також працюю з учнями над лексичним значенням слів, збагаченням словникового запасу учнів (пошук і пояснення слова в периферійному ряду, анаграми, добір синонімів, антонімів, омонімів, пояснення значення слова для іно­земця, мешканця іншої планети, ілюстративний показ слова, аналіз його структури (походження), консультації в «Довідковому бюро»).

Обов'язково приділяю увагу опрацюванню образних засобів художніх творів, які розвивають в учнів яскра­вість і виразність мовлення, збагачують словниковий запас, образи мислення, уяву (епітети, афоризми, мета­фори). Навчаю учнів порівнювати твори за змістом, привертаючи увагу до певних ознак тексту. Ознайомлюю з прислів'ями, загадками («Загадковий дощик», «Вуз­лики мудрості», «З бабусиної скриньки», «Веселкова стежка» тощо).

На уроках читання пріоритетним є розвиток зв'язного мовлення. Тому, працюючи з текстом, розвиваю вміння ставити запитання, складати діалоги, описувати картини, переказувати прочитане, створювати свої тексти.

Навчити дітей працювати з книжкою можливо тільки в тісному зв'язку з бібліотекою. Роблю це так:

• пошук інформації (підготовка матеріалів для ви­ступу, презентації, до класних творів, складання плану);• участь у творчих проектах (зустрічі з відомими людьми); підготовка й участь у конкурсах дитячої творчості різного рівня.

Пропоную учням систему роботи з дитячою книж­кою для 1—4-х класів. Всі учні є постійними читачами бібліотеки, а 3 з них — почесними книголюбами.

Виховання пізнавальних інтересів молодших шко­лярів з урахуванням їхніх індивідуальних схильностей є необхідною умовою продуктивного навчання. Розви­ваючи навчально-інтелектуальні вміння, використовую інтерактивні вправи, спонукаю кожного порівнювати й зіставляти (складання таблиць, вправи «Діаграма Ве­на», «Вилучення зайвого»), аналізувати й узагальнювати (складання алгоритмів, вправи «Кути», «Ґронування», «Кубування»), доводити й оцінювати (вправи «Займи позицію», «Прес»), вилучити зайве, установлювати й пояснювати причиново-наслідкові зв'язки. Послідовно формую вміння працювати за зразком та аналогією, інструкціями вчителя, таблицями, самостійно застосову­вати правила; учу працювати з коментуванням своїх дій, підводячи учнів до самостійності в роботі, що сприяє пізнавальній діяльності.

Не лише активізую думку дітей, а й готую необхідну основу для формування дієвих знань шляхом набуття дитиною особистого досвіду роботи. Для цього використовую проектну діяльність, яка: привчає аналізувати різні думки, доводити свою позицію, робити висновки (проекти «Школа майбутнього», «Математика в часі»); торкається культурної спадщини (проекти «Зимові свя­та», «Зустріч весни»); поглиблює знання про здоров'я (проекти «Що милує мої очі», «Улюблені страви класу»); долучає до таємниць природи (проекти «У світі тва­рин», «Мій друг», «Кумедні сторінки життя»); зближує з родиною (проекти «Родинне дерево», «Наші бать­ки — майстри своїх професій», «Моя мама — квітка запашна»).

Формування цих умінь є обов'язковим для розвитку творчої діяльності учнів: навчання способів використати набуті знання, прийоми та дії на практиці, створення нових комбінацій і планування способів розв'язати проблему.

Різновиди робіт для активізації розумової діяль­ності, розвитку творчого потенціалу:

  • творча робота над математичною задачею (знайти кількість правильних відповідей, генерувати варіанти розв'язування задачі, проблеми);
  • виявити пізнавальні проблеми та сформулювати це як задачу (наприклад: скільки рулонів шпалер необхідно купити, щоб обклеїти кімнату, довжина якої 8 м, а шири­на вдвічі менша, якщо в одному рулоні 15 м);
  • моделювати, комбінувати, доповнювати, перетво­рювати (написання творів, складання віршів, загадок);
  • установлювати зв'язки між новими та вже набу­тими знаннями (розгадування ребусів, шарад, кросвордів);

• знати основний зміст і вміти використовувати дослідницькі вміння (проведення мікродосліджень, експертиз, наприклад, на якість продуктів харчування у холодильнику за маркуванням, зовнішнім виглядом, запахом тощо).

Вважаю творчу діяльність учнів одним із головних етапів інтелектуального розвитку особистості, який особливо виявляється під час участі в різноманітних конкурсах. Спостерігаю, як дитина стає більш упевне­ною, підвищує якість своїх знань. Тому багато часу приді­ляю залученню якомога більшої кількості дітей до участі в різноманітних конкурсах. Організовую індивідуальну та групову підготовку до них. 16 школярів із ЗО брали участь у міжнародних, обласних, міських інтелектуаль­них змаганнях, їх нагороджено дипломами, грамотами, сертифікатами, призами.

Третій напрям моєї роботи — процесуальний компонент навчання. Він необхідний для формування вміння навчатися, оскільки розкриває способи вико­нання учнями своєї роботи на різних рівнях складності. Тут необхідний поступовий і планомірний перехід до вивченого матеріалу за умови засвоєння попереднього, що виконується систематично й упродовж певного часу, за який у школярів виникають певні потреби, мотиви, оцінки, взаємини, що зумовлює їхнє ставлення до на­вчання.

Переваги опанування контрольно-оцінних умінь для учнів:

  • володіння різними способами перевірки та контролю своєї діяльності (за планом, зразком, аналогією, схемою), прогнозування результатів своєї діяльності;
  • оцінювання відповідності й ефективності обраних засобів навчання (раціональне розв'язання задачі, якісне виконання роботи за обмежений час, яскравий дослід);
  • застосування прийомів щоденного та покрокового контролю виконання навчального завдання (алгоритм, інструкція);
  • використання різних способів виправлення по­милок (аналіз, пошук за підказкою та виправленням, виконання аналогічної вправи, запам'ятовування); дітям, а особливо їхнім батькам, необхідно працювати з по­милками, не виправляючи їх, а запобігаючи їхній появі загалом.

Тому свою роль учителя в цій діяльності бачу в ознайомленні учнів та їхніх батьків із критеріями оцінювання, а також в аналізі й корекції навчальних досягнень учнів. Я навчаю учнів усвідомлювати їхні можливості для виконання певної дії; аналізувати й оцінювати свої способи діяльності; оцінювати свої досягнення в різних видах діяльності; ставити нові вимоги до свого вміння навчатися.

Отже, організація розгорнутої навчальної діяльності дає свої результати. Більшість учнів класу мають достат­ній і високий рівні навчальних досягнень.

Разом із пси­хологом опорного закладу я відстежую (впродовж 2—4-х класів) розвиток здібностей і рівень навчальних досягнень учнів, Головна мета цієї діяльності: систематичний контроль, об'єктивне оцінювання і, головне, внесення коректив у свою діяльність, рекомендації учням і батькам щодо досягнення кращого результату.

У 4-му класі в співпраці з психологом і батьками планую узагальнити інформацію та визначаю перспектииву навчання дитини в старших класах, що допомагає не лише зберегти надбання початкової школи, а й створити ситуацію успіху в основній школі.

Постійно аналізую свою діяльність та її результати. Це дає змогу окреслити проблеми, шляхи із розв'язання:

  1. Сформованість у молодших школярів навичок самоосвітньої діяльності. У 4-х та 5-х класах простежується це, аналізую та роблю висновки. Разом з учителями 5-х класів будемо складати методичні рекомендації щодо корекцї нашої роботи в співпраці з дітьми та батьками. У пер­спективі планую підготувати й видати збірник із цієї проблеми на допомогу учням і батькам.

2. Розвиток логічного мислення як передумова до більш успішного навчання (наприклад, з історії, де необхідним є розуміння логіки подій, аналіз цих подій висновки).

Я усвідомлюю цінність самостійності та розумової ініціативи дитини, її внутрішньої потреби й бажання навчатися самотужки. Розумію значущість цього моменту й для подальшого становлення особистості, і для розвитку держави. Тому й надалі підвищуватиму рівень своєї фахової компетентності, щоб досягти результату за сучасною методикою «Допоможіть це дитині зробити самій».

 



Обновлен 05 апр 2017. Создан 30 мар 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником